Понеділок, 17 Лют 2020, 6:19 AM
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна
Меню сайту
Методичний портал
Перлини мудрості
Афоризми
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2016 » Січень » 5 » Думка про третє покоління стандарту початкової загальної освіти
3:32 PM
Думка про третє покоління стандарту початкової загальної освіти

ДУМКА ПРО ТРЕТЄ ПОКОЛІННЯ СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Автор: 
Сергій Клепко
 

 

"... ні ми, ні предмети нічого не виграємо тільки з того, що їм притаманне буття. Важливим є зміст, важливо, чи істинний він. Те, що предмети просто є наявними, ще не рятує їх: прийде час, і суще стане несущим»

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель [I]

За недовгий час від старту 1 вересня 2012 року другого покоління Державного стандарту початкової загальної освіти опубліковано шквал критичних матеріалів про сучасну українську початкову школу, про її програми та підручники, про ті труднощі, які мають діти, батьки і вчителі у процесі навчання за ними. Наскільки у цих бідах винен стандарт, потрібно окреме системне розслідування, щоб показати як стандарт перейшов у програми, підручники, зрештою, у навчальний процес та його результати. Це завдання для великої праці. Метою ж цієї статті є фрагментарний аналіз сущого тексту Державного стандарту початкової загальної освіти (далі – ДСПЗО) самого по собі, що є актуальним з огляду на те, що вже розпочався «прискорений марш» розроблення третього покоління стандартів початкової освіти, і попередити можливі помилки вкрай необхідно. 

Вступ 

Сьогодні про будь-яку суспільну проблему висловлюватися коротким текстом є справою невдячною, бо через лаконічність важко достатньо проаргументувати ті чи інші тези, оскільки кожна з суспільних проблем є наскільки хронічно запущеною, що марно сподіватися на їх швидке розв’язання подібно до шахових композицій на 2-3 ходи.

Однією з таких проблем освіти є початкова загальна освіта як "перевалочний пункт" у системі освіти між дитинством дошкілля і основною та старшою школами. Проблем щодо цієї ланки найобов’язковішої освіти неймовірно багато, але щоб їх з'ясувати, потрібно перш за все з'ясувати «стандартну» філософію української початкової освіти, тобто ту сукупність принципів, яка визначає діяльність усіх учителів, освітянських керівників і учених, причетних до початкової школи. Для цього насамперед потрібно зрозуміти державний стандарт початкової загальної освіти як документально оформлений синтез усієї української науки, філософії, педагогіки стосовно української початкової освіти.

Нагадаю, відповідно до Постанови КМУ №462 від 20 квітня 2011 року «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти» було установлено, що Державний стандарт початкової загальної освіти впроваджується з 1 вересня 2012 року [1]. У цей день за новими освітніми стандартами другого покоління розпочали працювати 430 тисяч першокласників України, що було справедливо поціноване як початок чергового грандіозного масового експерименту в українській школі [2]. Це друге покоління ДСПЗО породжувало питання: Чим відрізняється він від попереднього? Які новації він несе, які його особливості? Як зміняться випускники початкової школи, навчаючись за новими стандартами, чим вони відрізнятимуться від випускників попередніх років? Що батькам очікувати від своїх дітей у початковій школі і що їм очікувати для своїх дітей від початкової школи? І не менш важливе теоретичне питання – яка філософія і методологія нової версії ДСПЗО?

Коли відбувався «прискорений марш» розроблення стандартів лише поодинокі виступи попереджали про авантюрність розроблення нових стандартів за старим механізмом, який використовується Міністерством освіти вже більше десятиліття. Нова хвиля стандартизації ЗСО у 2010-2011 роках прокотилася ще швидше, ніж перша хвиля стандартизації ЗСО у 2001-2004 роках і в ще більших масштабах повторила чи скопіювала її хиби. Сьогодні, коли розпочалася нова хвиля аналізу і розробки нової версії стандарту, третього покоління, для початкової школи, потрібно уважно подивитися як в історію української стандартизації освіти, так і в її продукти.

"Українська початкова школа готова працювати за новими освітніми стандартами, які запроваджуються з 1 вересня 2012 р." – заявляв тодішній міністр освіти, науки, молоді і спорту Д. Табачник на засіданні колегії Міносвіти. Згідно нового державного стандарту з 2012-2013-го навчального року всі діти в Україні почали вивчати іноземну мову із першого класу, з другого – інформатику, зросла кількість годин фізкультури до трьох на тиждень, за які не ставитимуть оцінки, а також запроваджувався урок «перебування на свіжому повітрі». Решта уроків включала по дві «фіззарядкові паузи». Загалом, 50 відсотків навчального навантаження, відповідно до нових стандартів, були обов’язковими, а решта предметів віддавалася «на розгляд педагогічних колективів». Д.Табачник другу версію стандарту назвав «лінгвістичною революцією», бо з 5 класу (це з 1 вересня 2013 року) вводилося в усіх школах України вивчення другої іноземної мови. Міністр пишався: «Було пройдено шлях від створення стандарту і його затвердження до створення нових українських підручників і перепідготовки вчителів».

Одначе Павло Полянський «нові» стандарти Табачника не визнав новими оскільки, на його думку, «99 відсотків того, що є у стандартах, ну, може, 90 відсотків – це, власне, те, що було у попередній редакції. Так само і хиби попередніх редакцій усунуто не було». Не відбулося, на його думку, і «лінгвістичної революції», про яку говорив Д.Табачник. Лілія Гриневич,вказала, що вивчення англійської мови з 1 класу, вже практикувалося у багатьох школах України, але головна проблема – це брак вчителів, які можуть викладати англійську мову, оскільки праця вчителя залишається в Україні вкрай низькооплачуваною [3].

Основною з хиб цього стандарту експерти визнали незбалансованість програм і перевантаження неактуальною інформацією навчальних планів, що породжує проблему знеохочення дитини до навчання. У 1 класі дитину, яка щойно навчається читати, очікував вал абстрактних понять, які пропонують програми і підручники, видані за цим стандартом, і які не відповідають її психофізіологічним особливостям. 

Великим дискусійним питанням було запровадження «Сходинок до інформатики» вже для другокласників, дітей 7-річного віку, коли рекомендації багатьох організацій, які займаються охороною здоров’я дітей, вважають, що дитині варто починати займатися інтенсивно з комп’ютером з 10-річного віку. Опоненти ж зазначали, що вже в 6-7 років абсолютно вільно володіють комп’ютерною технікою, і нормою сьогодення використання при навчанні багатьох розвиваючих ігор.

Але ці новації нового ДСПЗО – вивчення іноземної мови, інформатики, три годин фізкультури на тиждень, урок «перебування на свіжому повітрі», «фіззарядкові паузи» – не змінили способи формулювання змісту і завдань Державного стандарту початкової загальної освіти, аналіз другої версії якого обмежимо вивченням структури документу, в якому він поданий, та аналізом одного з його компонентів – «Державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів».

1. Структура другої версії ДСПЗО 

Перед змістовним аналізом другої версії Державного стандарту початкової загальної освіти, опишемо спочатку структуру документа, в якому він поданий.

Текст ДСПЗО, який додається до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462, складається з двох таких розділів:

- «Загальні положення» (с.5-7),

- «Базовий навчальний план» (с.7-15), та двох «Додатків до Державного стандарту» (як названо у тексті ДСПЗО):

- "Додаток 1 до Державного стандарту «Базовий навчальний план»" (с.16);

- "Додаток 2 до Державного стандарту «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів»" (с. 17-43).

У розділі «Базовий навчальний план» (с.7-15) його підрозділами є описи семи «освітніх галузей»:

  • Освітня галузь "Мови і літератури" (с.8-11);
  • Освітня галузь "Математика" (с.11-12)
  • Освітня галузь "Природознавство";
  • Освітня галузь "Суспільствознавство";
  • Освітня галузь "Здоров’я і фізична культура" (с.13-14);
  • Освітня галузь "Технології"(с.14-15);
  • Освітня галузь "Мистецтво" (с.15).

Водночас у розділі ДСПЗО «Загальні положення» (с.7) заявлено, що «Державний стандарт складається з:

(а) Базового навчального плану початкової загальної освіти згідно з додатком 1 (далі – Базовий навчальний план);

(б) загальної характеристики інваріантної та варіативної складових змісту початкової загальної освіти;

(в) державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів згідно з додатком 2.».

Нумерацію (а), (б), (в) для складових ДСЗПО введено автором статті з метою точного опису структури стандарту. Місцезнаходження складових ДСПЗО (а) «Базовий навчальний план» та (в) «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» чітко вказано у його структурі, проте не зрозуміло, де шукати складову (б) ДСПЗО - «Загальна характеристика інваріантної та варіативної складових змісту початкової загальної освіти». Залишається лише здогадуватися, що вона розсіяна-розвіяна по всьому тексту-документу ДСПЗО. 

Компоненти документу тексту ДСПЗО

Назва Компоненту документу тексту ДСПЗО

Обсяг у сторінках

Розділ 1

«Загальні положення» (с.5-7)

2

Розділ 2

«Базовий навчальний план» (с.7-15)

8

Підрозділи Розділу 2:

Освітня галузь "Мови і літератури" (с.8-11);

 

 

Освітня галузь "Математика" (с.11-12);

 

 

Освітня галузь "Природознавство";

 

 

Освітня галузь "Суспільствознавство";

 

 

Освітня галузь "Здоров’я і фізична культура" (с.13-14);

 

 

Освітня галузь "Технології"(с.14-15);

 

 

Освітня галузь "Мистецтво" (с.15).

 

Додаток 1

Додаток 1 до Державного стандарту «Базовий навчальний план»" (с.16);

1

Додаток 2

Додаток 2 до Державного стандарту «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів»" (с. 17-43).

26

 Залишається не зрозумілим – чому складові Державного стандарту «Базовий навчальний план» та«Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» у структурі документу названі «Додатками до Державного стандарту»? Адже «додатками» називається «все те, що не ввійшло в основний текст». Отже, «Базовий навчальний план» та «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» одночасно є «додатками до Державного стандарту» та його складовими. Ніби дрібниця – точність визначень назв розділів документу, проте від неї залежить функціональна точність цього документу та його адресна спрямованість.

Пропустимо аналіз «Загальних положень» ДСПЗО, лише вкажемо, що у них заявлено, що цей Державний стандарт початкової загальної освіти "вживатиме терміни у заявлених значеннях" і про ці терміни поговоримо відразу.

2. «Словничок» ДСПЗО: плутанина з поняттями "компетентність" та "компетенція" 

Понятійний апарат, яким описується початкова освіта в освітньому управлінні та педагогічній науці, звичайно, є надзвичайно широким, бо охоплює процес розвитку дітей, дидактику, зміст знань, якими оволодіває учень у школі. Проте «словничок» початкової освіти у цьому Державному стандарті в його розділі «Загальні положення» з тисяч термінів, що мають значення для початкової освіти, надає тлумачення значень усього 14 термінів, обравши лише терміни "компетентність" та "компетенція" і похідні від них. Перелічимо їх так, як вони подані у тексті ДСПЗО:

1) громадянська компетентність;

2) ключова компетентність;

3) ключова компетенція;

4) компетентнісний підхід;

5) компетентність;

6) компетенція;

7) комунікативна компетентність;

8) міжпредметна компетентність;

9) міжпредметні естетичні компетентності;

10) предметна компетентність;

11) предметна компетенція;

12) предметна математична компетентність;

13) предметна природознавча компетентність;

14) соціальна компетентність. 

У словник документу, як правило, вносяться ті терміни, які потім у ньому широко використовуються. На 7650 слів тексту ДСПЗО (враховуючи і його «словничок») усього зустрічається 34 слововживання слів з основою «компетентн_» і 6 випадків слів з основою «компетенц_», тобто словничок пояснює лише 0,522% тексту ДСПЗО.

Огляд використання цих понять в описах цілей освітніх галузей показує, що в ДСПЗО, зрештою, ототожнюються поняття «ключові компетенції» і «ключові компетентності», а також те, що в тексті ДСПЗО використовуються не визначені ні у Словничку, ні пізніше такі компетентності:

1.«пізнавальної компетентності»,

2.«здоров’язбережувальної компетентності»,

3.«читацької компетентності учнів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентності»,

4.технологічної, інформаційно-комунікаційної та основних компетентностей, формування і розвиток яких в учнів є метою освітньої галузі "Технології".

Парадоксальним є те, що формулювання ж мети освітньої галузі "Мистецтво" (а саме як формування і розвиток в учнів комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей та способів художньої діяльності шляхом здобуття власного естетичного досвіду) не використовує поняття, які були сформульовані у словничку. Тобто, у стандарті подано аморфне і заплутане уявлення про систему компетентностей, якою мають оволодівати діти у початковій школі. Не місце тут деталізувати можливе бачення такої системи, зрозуміло, що в новому ДСПЗО потрібно це робити від початку, чітко виписуючи систему ключових та предметних компетентностей, спираючись на добре відомі зразки міжнародних проектів.

3. «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» 

Можливо, вказані теоретичні прорахунки подолано у розділі«Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів», де визначені компетентності мають моделюватися за допомогою конкретних вимог?

Цей розділ (Додаток 2 до Державного стандарту) займає більше половини усього обсягу ДСПЗО і є ключовою частиною Стандарту. Він поданий у вигляді таблиці з двох колонок. Перша колонка під заголовком«Зміст початкової загальної освіти» інформує, що має вивчатися у початковій школі, а друга - «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» – що вимагатиметься школою від учнів. Таблиця побудована як лінійна послідовність зміст початкової загальної освіти за освітніми галузями, а більшість з останніх комплектуються за так званими «змістовими лініями».

Цей розділ«Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» (Додаток 2), за моїми підрахунками, містить 246 "державних вимог" до учнів початкової школи. Наведемо деякі приклади із них:

1.брати участь у природоохоронній діяльності;

2.виготовляти народну іграшку (ляльку);

3.визначати площу фігури за допомогою палетки;

4.виконувати правила поведінки у природі;

5.дотримуватися народних традицій у ставленні людини до природи;

6.застосовувати здобуті знання про текст у процесі побудови власних висловлювань;

7.знати достатню кількість лексичних одиниць і уміти використовувати їх для вираження основних комунікативних потреб;

8.знати розташування рідного краю на карті України;

9.керувати собою і розв’язувати життєві конфлікти, протистояти негативному впливу оточення;

10.мати уявлення про: фізичну культуру як засіб підвищення функціональних можливостей організму, складову здорового способу життя; фізичні вправи та їх вплив на фізичний розвиток людини; історію олімпійських ігор; основні прийоми та способи самоконтролю; спортивні традиції українського народу

11.розпізнавати найхарактерніші рослини і тварини своєї природної зони;

12.розуміти значення мови в житті кожного народу, української мови як державної;

13.уміти будувати діалог з урахуванням ситуації та учасників спілкування;

14.уміти каліграфічно і грамотно списувати і писати з голосу тексти з дотриманням вивчених правил орфографії і пунктуації;

15.уміти образно формулювати творчий задум;

16.усвідомлювати необхідність толерантного ставлення до різних країн і народів.

Як бачимо, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів формулюються за допомогою 13-и таких "імперативів":

Імператив із «державних вимог»

Кількість випадків

їх використання у тексті

уміти

55

знати

37

мати уявлення

32

розуміти

28

застосовувати

21

визначати

18

виконувати

15

дотримуватися

12

розпізнавати

12

усвідомлювати

7

розв’язувати

5

конструювати

2

виготовляти

2

Всього

246

 

Щодо переліку цих державних вимог – їх змісту і формулювань – можемо висунути найрізноманітніші інтерпретації, але обмежимося двома зауваженнями.

Перше. Якщо у західних країнах у початковій освіті акцентується увага на виробленні у школярів дослідницьких навичок, оскільки – молодші школярі є природженими дослідниками, то в українському стандарті про це ні слова у державних вимогах. Жодної вимоги "досліджувати". Можуть сказати, що вимоги 1-13 і є в сукупності вимога "досліджувати". Але тоді повинна бути заява про формування дослідницької компетентності. Але її не має.

Друге. А чи орієнтує стандарт на освоєння компетентностей, які є суб’єктивно актуальними для молодших школярів? Не будемо говорити про великі проблеми освітньої галузі “Природознавство", формування природознавчої компетентності, про що вже повідомлялося в педагогічній пресі. Головне – друга версія ДСПЗО уникає формування фундаментальних цінностей демократичного суспільства, а "діти і молоді люди" не "розглядаються як творці майбутнього, що мають свої права". Розглянемо це детальніше.

4. Легке порівняння фінського курикулуму і ДСПЗО 

В останній час багато дослідників намагаються віднайти секрети досягнень фінської освіти. Передусім звертають увагу на особливості змісту і процесу розроблення шкільного фінського курикулуму. Тут ми візьмемо до уваги лише одну паралель порівняння фінського курикулуму і ДСПЗО. В Основному курикулумі для загальноосвітньої школи Фінляндії, зокрема, заявлено:

"На нижньому щаблі учні розглядають шляхи підтримки справедливості і прав людини. Вони освоюють поняття свободи вибору релігії. Діти і молоді люди розглядаються як творці майбутнього, що мають свої права" [4, с.46].

Ці ідеї, навіть такі слова, не віднайти в українському стандарті. Слова і поняття релігії взагалі немає у тексті, так само як і слів "добро", "зло", "справедливість". Ні слів «свобода», «свободи вибору релігії», «творці майбутнього» і ні слова про майбутнє. Щодо поняття "права" – то 4 випадки його використання. Так, діти повинні «знати права споживача»; «знати … права дитини на здоров’я в сім’ї та суспільстві»; «мати уявлення … про загальновизнані права людини та рівноправність»; «знати … основні права та обов’язки громадянина». Проте за цим стандартом діти мають знати 24 «правила» і у багатьох випадках вміти поводити себе «правильно» і 5 разів демонструвати «правильність».

Щоб не звинувачували автора цієї статті у марному буквоїдстві, я процитую фрагмент рекомендацій зОсновного курикулуму для загальноосвітньої школи Фінляндії, щоб була зрозуміла уся серйозність проблеми "безціннісності" українського стандарту. У фінському стандарті заявлено:

"Ми повинні мати про запас досить часу для розгляду таких питань, як релігія, розрив відносин із батьками, тісні взаємини з людьми, майбутнє людини та її цілі. Важливим інструментом для роз'яснення цінностей є проведення дискусій про моральність. Основою для дискусій є основні цінності класичного періоду: доброта, чесність і краса. Елементи цінностей нашого часу випливають з основних класичних цінностей, а також із поваги людської гідності і самого життя" [там само, с.3].

Подібних рекомендацій у ДСПЗО не знайти. Якщо стандарт «української нової початкової школи» укладено без слів «доброта», «чесність», «краса», «майбутнє людини», «добро», «зло», «справедливість»,«свобода», «свобода вибору релігії», «творці майбутнього», то мабуть нам ще довго чекати фінського добробуту.

5. Основне повідомлення другої версії ДСПЗО 

Спробуємо тепер реконструювати основне повідомлення Державного стандарту початкової загальної освіти для суспільства. У чому його головний месидж? У тексті ДСПЗО, передусім заявлено, що він «ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти». Проте як реалізуватиметься принцип особистісно зорієнтованого навчання з тексту ДЗСПО не можна встановити. А компетентнісний підхід вичерпується загальними декларативними положеннями. Когерентності між невпорядкованими сукупностями компетентностей і 246-ма державними вимогами побачити не вдається.

У чому новизна «української нової початкової школи»? Які схеми прориву забезпечує ДСПЗО? Окрім тривіального принципу особистісно зорієнтованого навчання, без роз’яснення, як учитель може його здійснювати, та формально проголошеного компетентнісного підходу, нового в цьому документі нічого не помічаємо, а ґрунтовних пояснень їхнього задуму від укладачів стандартів не поступило.

Далі аналіз можна провести за трьома питаннями:

1.Що могло бути і що потрібно, щоб було в ДСПЗО?

2.Чому так сталося?

3.Що робити?

"Телеграфні" відповіді надам у сподіванні, що пізніше вдасться повернутися детальніше до відповідей на ці питання, і в надії, що до пошуку відповідей долучаться читачі і автори Порталу.

1) Що могло бути і що потрібно щоб було в ДСПЗО? 

Весною 2014 року мою увагу привернуло фото в Інтернеті: дівчинка читає книжку "Що таке добро і зло?", автором якої є французький філософ Оскар Беніф'є. Запитав Наталію Вяткіну, що додала у Фейсбуці три фотографії "після Книжкового Арсеналу!": "А скільки років дівчинці?".

Наталія Вяткіна написала:

"Моїй онучці Єві - 8 років. Взагалі-то я особливо не зважаю на школу. Вона, до речі, непогана. Дітьми там дійсно займаються. У мене просто завжди є своя програма. Всюди беру Єву з собою. На Книжковому Арсеналі ми були вже втретє. Цього разу був найбільший вибір для дітей. Серія книжок про свободу, про спільне життя, про "Я", про почуття і емоції, – це все твори французького філософа Оскара Беніф'є. Усіх книжок не купили, бо гроші скінчилися (кожна – 55 грн.). Але і тих шести вистачило. "Что такое знание?" – це перше, що вона вибрала сама. Дітей було стільки, і всі вибирали собі книжки. Майстер-класи пов'язані з сучасними технологіями, наукою. Прикро, що це тільки в Києві, і то не всі батьки водять дітей і можуть купити книжки. Вразила також довжелезна черга до Арсеналу на вулиці. А також те, скільки людей були присутні на презентаціях української дитячої літератури. Не кажучи вже про кількість презентацій зарубіжних письменників!"

Добре, що українську школу, для якої стандарт як «української нової початкової школи» (2011) укладено без слів «доброта», «чесність», «краса», «майбутнє людини», добро, зло, справедливість, «свобода», «свобода вибору релігії», «творці майбутнього»…, може врятувати хоча б Книжковий Арсенал, забезпечуючи шкільну молодь книжками на потрібні питання.

Тому потрібно щоб у ДСПЗО були включені ті навчальні практики, які допомагатимуть, щоб наші діти були людянішими. У своїй книзі про особистість і соціальне виховання в навчальних програмах, Personal and social education in the curriculum, Річард Прінг / Richard Pring цитує лист, який посилав учителям у перший день навчального року директор однієї післявоєнної американської середньої школи: 

«Дорогий Учителю,

Я пережив концтабір. Мої очі бачили, що не повинна бачити жодна людина:

Газові камери, побудовані навченими інженерами;

Дітей, що отруювалися освіченими лікарями;

Немовлят, убитих кваліфікованими медсестрами;

Жінок і дітей, розстріляних і спалених випускниками середньої школи та коледжу.

Так що я з підозрою ставлюся до освіти.

Моє прохання: допоможіть своїм учням стати людиною. Ваші зусилля ніколи не повинні виробляти навчених монстрів, кваліфікованих психопатів, освічених Ейхманів (Eichmans).

Читання, письмо і арифметика важливі тільки тоді, коли вони служать, щоб наші діти були людянішими"(Цит. за Pring 1984, Вступ) [5]. 

Гадаю, ці настанови є першими принципами, з яких потрібно розпочинати укладання Третього покоління стандарту початкової освіти. Зрозуміти, що недодавала і продовжує недодавати нашим дітям початкова школа, після якої вони виявляються не здатними до успішного навчання у основній школі.

2) Чому так сталося? 

Чому так сталося, що в 2011 році в школу потрапив стандарт, не здатний змінити якість української освіти?

На моє переконання, це трапилося передусім через те, що реалізація заходів зі створення нових стандартів здійснювалася за відсутності належного нормативно-правового забезпечення програмного інструментарію української школи, який би урегулював як порядок розроблення, так і його ухвалення, способи уникнення формального обговорення проектів.

Щоб ці умови виконувалися, в демократичних державах зміст освіти, політика та стратегія впровадження нового змісту освіти, зокрема, розроблення стандартів, регулюються відповідним рамковим документом (основним документом) нормативно-правової бази, що розробляється у процесі широкого суспільного діалогу з метою обмеження суб’єктивних втручань в освіту.

Створити і ухвалити такий документ – невідкладне завдання української освітньої політики.

Розробка змісту освіти, курикулуму як його програмного забезпечення, стандартів як компоненту курикулуму є справою, що вимагає як належного нормативно-правового забезпечення, так і достатніх ресурсів і часу.

Як повідомляється в одній з публікацій Національної академії наук США «Стандарти для інжиніринг-освіти в K-12?», підготовленої Комітетом зі стандартів для інжиніринг-освіти K-12 під егідою Національної ради досліджень, у Сполучених Штатах історично склалося, що контент-стандарти створюються і розвиваються коаліціями зацікавлених організацій, людей і експертами в предметній галузі у процесі узгодження на національному рівні. З досвіду Комітету зі стандартів для інжиніринг-освіти K-12, розвиток нових окремих предметних стандартів для шкільних предметів (природничі науки, математика, технологія тощо) вимагає декількох мільйонів доларів протягом трьох-п'яти років. Зокрема, Національні Стандарти природничо-наукової освіти у США (1996-2001) [6] розроблялися протягом п'яти років і витрати склали 7 мільйонів доларів (P. Legro, Музей Науки Koshland, особиста комунікація, 2 лютого 2010) [7, р.16].

Таких за значущістю спроб стандартизації змісту середньої освіти в США з 1980 по 2011 рік здійснено майже 50 [там само, с.12 - 15].

Про обсяги витрат на підготовку українських освітніх стандартів громадськість не інформують, але відомо, що в Україні за проектом Європейського Союзу із впровадження громадянської освіти, фантомного елементу освіти в українській школі, розробка матеріалів, які за своєю формою певною мірою можна вважати українським еквівалентом курикулуму з громадянської освіти, обійшлася в 2 млн. євро.

Проте оцінюючи в цілому результати роботи тимчасових груп із підготовки українських освітніх стандартів, можна зробити висновок, що витрати на них мінімальні. Економлячи на підготовці рамок курикулуму, на розробці стандартів, їх експериментальній апробації, на інституційній та ресурсній підтримці програмного забезпечення школи освіта України втрачає своє майбутнє, триватиме і далі її топтання на місці чи навіть сповзання від вже завойованих позицій.

3) Що робити?

Як показує досвід багатьох країн світу, розроблення і впровадження національного курикулуму та в його рамках стандартів змісту освіти – не одноразова мета чи завдання, а багатогранний процес, у якому беруть участь всі стейкхолдери освітньої політики на кількох ієрархічних рівнях із метою орієнтації освіти на потреби учнів як віддзеркалення потреб суспільства. Для цього навчальні предмети конструюються як знання, які

(1) ефективно сприятимуть реалізації ширших цілей, завдань та цінностей освіти,

(2) еволюціонуватимуть відповідно викликів життя і праці у XXI столітті,

(3) повно використовуватимуть потенціал сучасних технологій для досягнення своїх цілей.

"Ми повинні дивитися в дзеркало щодня, і запитувати себе, ми увічнюємо проблему, чи створюємо рішення?"

Потрібно повернутися до планів Проекту Світового Банку «Рівний доступ до якісної освіти» у частині його другого компоненту «Удосконалення навчального процесу», зокрема підкомпонента 2.1 «Модернізація навчальних програм» та «Підручники», яка фактично не була виконана.

Стандарти повинні забезпечувати успішну і доступну дорожню карту для наших викладачів, батьків та учнів. Але спочатку необхідно, мабуть, зрозуміти державний стандарт початкової загальної освіти та його завдання їх розробникам.

Джерела

[I] Гегель, Георг Вильгельм Фридрих. Энциклопедия философских наук. – Москва : Мысль, 1974. (Философское наследие/ АН СССР. Ин-т философии). - Т. 1: Наука логики. - 1974. - С.159.

[1] Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти. Постанова КМУ №462 від 20.04.11 року http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/17911/

[2] Москвичова Анастасія. Куди першокласників приведе «прискорений марш» стандартів Табачника? [Радіо Свобода 28.08.2012]

[3] Штогрін Ірина: Табачник ще до ухвалення «мовного» закону зумів його забезпечити – Гриневич - [Радіо Свобода 31.08.2012] // http://www.radiosvoboda.org/content/article/24694130.html.

[4] Основной куррикулум для общеобразовательной школы. Финляндия. (перевод фонда «Сорос Казахстан»). – 56 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://eac.soros.kz/index.php?id=33 (24 жовтня 2006 р.).

[5] Цитую за: Gillard D (1992) Educational Philosophy: does it exist in the 1990s? // www.educationengland.org.uk/articles/14philosophy.html.

[6] National Research Council (NRC). 1996. National Science Education Standards. Washington, D.C.: National Academies Press. 

[7] Standards for K-12 Engineering Education? / Committee on Standards for K-12 Engineering Education; National Research Council. - Washington, DC: National Academies Press, 2010. - 160 p. // http://www.nap.edu/catalog/12990.html 

Категорія: Точка зору | Переглядів: 632 | Додав: ZAVRMK | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Січень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Цей день в історії
Архів записів

Copyright MyCorp © 2020
Конструктор сайтів - uCoz