Субота, 25 Лис 2017, 1:24 PM
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна
Меню сайту
Методичний портал
Перлини мудрості
Афоризми
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Форма входу

Правова консультація

 

 



Як одинока матір я маю право на додаткову оплачувану відпустку. Керівництво районного відділу освіти та бухгалтерія селищної ради запевняють, що у тривалість додаткової відпустки враховують вихідні дні. Чи насправді це так?

Додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, надають у календарних днях, враховуючи суботи й неділі (чи інші вихідні дні згідно з графіком роботи). До тривалості відпустки не враховують лише святкові й неробочі дні. «Неробочими» називають не вихідні дні, а дні державних релігійних свят.

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному з прийомних батьків надають щорічно додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВРдалі — Закон № 504).

За наявності кількох підстав відпустку надають на 17 календарних днів.

Cвяткові та неробочі дні не враховують під час визначення тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи (ст. 5 Закону №504).

У статті 73 Кодексу законів про працю України визначено:

  • святкові дні:
    – 1 січня — Новий рік;
    – 7 січня — Різдво Христове;
    – 8 березня — Міжнародний жіночий день;
    – 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності тру- дящих;
    – 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День Перемоги);
    – 28 червня — День Конституції України;
    – 24 серпня — День Незалежності України;
    – 14 жовтня — День захисника України;
  • дні релігійних свят:
    – 7 січня — Різдво Христове;
    – один день (неділя) — Пасха (Великдень);
    – один день (неділя) — Трійця.

В нашій державі традиційно переважають православні християни, тому найбільші їхні релігійні свята знайшли своє відображення у КЗпП. Представники інших вірувань православні свята не святкують, хоча й не працюють у ці дні. Тому стаття 73 КЗпП має узагальнену назву «Святкові і неробочі дні»



Працівник не хоче йти у відпустку, натомість хоче отримати грошову компенсацію за невикористані дні відпустки. Чи можна виплатити йому компенсацію, щоб він не йшов у відпустку? Чи буде це правопорушенням?

 

Офіційна думка

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Статтею 12 Конвенції МОП №132 про оплачувані відпустки (переглянутої в 1970 році), ратифікованої Україною відповідно до Закону України від 29.05.2001 р. №2481-III, передбачено, що угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку або про невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією чи іншим чином відповідно до національних умов визнаються недійсними або забороняються.

Водночас працівник має право на заміну грошовою компенсацією частини щорічної відпустки. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні (частина 4 статті 24 цього Закону).

Отже, основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є фактичне використання працівником в обов'язковому порядку 24 календарних днів щорічної відпустки.

Тому за бажанням працівника (за його письмовою заявою) у разі використання ним в робочому році, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей же робочий рік має бути виплачена грошова компенсація.

Статтею 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Ненадання щорічних відпусток у терміни, визначені Законом України «Про відпустки» та Кодексом законів про працю України, є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавець може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством.

Статтею 10 Закону України «Про відпустки» визначений порядок надання щорічних відпусток працівникам.

Відповідно до вищезазначеної статті щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Тому, якщо працівник відмовляється використати надане йому Конституцією України, Законом України «Про відпустки» право на відпочинок (щорічну відпустку), зважаючи на те, що роботодавець несе відповідальність за ненадання відпустки, він має право в межах, установлених графіком, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки.

Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівника може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності.

Лист Міністерства праці і соціальної політики України від 21.06.2012 р. №207/13/116-12

А що на практиці?

Відповідно до ст. 11 Закону про відпустки, забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років.

Ненадання щорічних відпусток у терміни є порушенням законодавства про працю, за що роботодавець може бути притягнений до відповідальності.

Якщо працівник відмовляється використовувати надане йому Конституцією України і Законом про відпустки право на відпочинок (щорічна відпустка), то працедавець (оскільки рішення про надання або ненадання відпустки належить до його компетенції) повинен на період встановлених графіком відпусток без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки за ф. №П -3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки» , затвердженою наказом Мінстату від 05.12.2008 р. №489, не пізніше ніж за два тижні до дати відбуття працівника у відпустку. Якщо працедавець повідомляє наказом про дату початку відпустки пізніше, ніж за два тижні, працівник має право ініціювати перенесення відпустки на інший зручний для себе період.

Відповідно до ст. 139 КЗпП, працівники зобов'язані вчасно і точно виконувати розпорядження (накази) працедавця. За їх невиконання працівник може притягуватися до дисциплінарної відповідальності. Якщо працівник відмовляється виконувати наказ керівника1 без об'єктивних причин або без пояснень (вказаних у наказі або окремій записці), працедавець має право винести такому працівникові догану. Догана оформляється наказом і доводиться до відома працівника і при цьому не записується до трудової книжки.

 



Працівники шкільних бібліотек

Основні положення роботи бібліотекаря

Працівники цього підрозділу виконують роботу із забезпечення бібліотечних процесів відповідно до профілю та технології однієї з виробничих ділянок (комплектування, обробка бібліотечного фонду, організація та використання каталогів та інших елементів довідково-бібліографічного апарату, ведення та використання автоматизованих баз даних, облік, організація та зберігання фондів, обслуговування читачів та абонентів). Беруть участь у науково-дослідній та методичній роботі бібліотеки, у розробці та реалізації програм розвитку бібліотеки, планів бібліотечного обслуговування. Застосовують наукові методи та передовий досвід роботи в бібліотечній діяльності.

Фахівець повинен знати основи бібліотечної справи, бібліографії; основні бібліотечні технологічні процеси; форми та методи індивідуальної та масової роботи з читачами; передовий досвід бібліотечної роботи вітчизняних і світових бібліотек; правила й норми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту; правила внутрішнього трудового розпорядку.

Умови атестації бібліотекарів

Кваліфікаційна категорія провідного бібліотекаря може бути присвоєна працівникам, які мають повну чи базову вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст, бакалавр) і пройшли підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією: для спеціаліста - не менше одного року, для бакалавра - не менше трьох років.

Кваліфікаційні вимоги до бібліотекарів I категорії: повна чи базова вища освіта та підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією: для спеціаліста - не менше одного року, для бакалавра, молодшого спеціаліста - не менше двох років; II категорія - повна чи базова освіта (спеціаліст або бакалавр, молодший спеціаліст) і підвищення кваліфікації. Для спеціаліста - без вимог до стажу роботи, бакалавра, молодшого спеціаліста - стаж роботи за професією не менше одного року.

Працівник, який працює на посаді бібліотекаря без категорії, повинен мати базову вищу освіту - без вимог до стажу роботи.

Порядок проведення атестації бібліотекарів регулює Положення про проведення атестації працівників органів управління, закладів, підприємств та організацій Міністерства культури і мистецтв України, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 8 липня 1993 р. № 145-к.

Положення визначає строк проведення атестації працівників - раз на п'ять років.

Кваліфікаційні категорії бібліотечним працівникам навчальних закладів присвоюють і підвищують комісії з проведення кваліфікаційної атестації (тобто атестаційні комісії при навчальних закладах).

Пункт 18 загальних положень випуску 1 «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 лютого 1998 р. № 24, передбачає, що особи, які не мають професійної освіти або стажу роботи, що встановлені кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід і якісно та в повному обсязі виконують доручені роботи, у виняткових випадках можуть бути зараховані (призначені) на відповідні роботи (посади).

Оплата праці бібліотекарів

Згідно з п. 2 розділу Інструкції про порядок нарахування заробітної плати працівників освіти умови оплати праці керівників, спеціалістів, службовців, робітників культурних підрозділів та окремих працівників установ, закладів та організацій освіти, для яких вони не передбачені даною Інструкцією (медичні, культурно-освітні працівники, працівники фізкультури і спорту комунального обслуговування та ін.), установлюється відповідно до умов оплати праці аналогічних працівників відповідних галузей народного господарства й виробництва. Таким чином, посадові оклади працівникам шкільних бібліотек установлюються відповідно до умов оплати праці, визначених нормативно-правовими актами Міністерства культури і мистецтв України.

Конкретні розміри посадових окладів працівникам визначаються керівниками відповідних навчально-виховних закладів з урахуванням кваліфікаційного рівня спеціаліста в межах фонду оплати праці, згідно зі схемами посадових окладів, затвердженими наказом Міністерства культури і мистецтв України від 19.01.2001 р. № 204 «Про впорядкування умов оплати праці бюджетних установ, закладів та організацій культури» (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 30 закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу», працівники бібліотек мають право на доплату за вислугу років у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. Чинність зазначеної норми призупинилась у попередні роки законами про Державний бюджет.

Починаючи з 1 вересня 2005 року, працівникам державних і комунальних бібліотек запроваджено доплату за вислугу років відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 р. № 84 «Про затвердження порядку доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек».

Зазначеним нормативним актом передбачено, що доплата за вислугу років установлюється працівникам державних і комунальних бібліотек (публічних і спеціалізованих) залежно від стажу роботи: понад три роки - 10 % посадового окладу, понад 10 років - 20 %, понад 20 років - 30 %.

Бібліотеки навчальних закладів належать до спеціальних бібліотек (ст. 6 закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу»), отже, чинність зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України безумовно поширюється на вказаних працівників навчальних закладів.

Відповідно до п. 58 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (у редакції згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 24.02.2005 р. № 118) у загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах, штатними розписами яких не передбачено посаду бібліотекаря, педагогічним та іншим працівникам, які ведуть бібліотечну роботу з бібліотечним фондом підручників, установлюється доплата за завідування бібліотекою в розмірі 10 % посадового окладу (ставки заробітної плати).

За наявності в закладах штатних посад бібліотечних працівників за завідування бібліотекою встановлюється доплата в розмірі 5-15 % посадового окладу. Конкретний розмір доплати встановлює керівник навчального закладу за узгодженням із профспілковим комітетом, ураховуючи розмір фонду підручників, з якими ведеться робота.

Рішення про встановлення конкретного розміру доплат відноситься до компетенції керівника навчального закладу, а не працівників бухгалтерії, і має узгоджуватися з профспілковим комітетом.

Щодо надання матеріальної допомоги на оздоровлення, то постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 134 керівникам закладів, установ та організацій бюджетної сфери надано право в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам цих закладів, установ, організацій матеріальну допомогу, вони можуть вести викладацьку роботу або заняття з гуртківцями в цьому ж закладі освіти, але в середньому не більше двох годин на день (12 годин на тиждень, 480 годин на рік), якщо вони за основною роботою отримують певний посадовий оклад (ставку).

У випадку, коли названі працівники отримують за основною посадою 0,5 посадового окладу (ставки), їм дозволяється вести викладацьку роботу в середньому не більше трьох годин на день (18 годин на тиждень, 720 годин на рік). При цьому оплата праці проводиться понад основний посадовий оклад (ставку) у порядку, передбаченому відповідно для вчителів, викладачів і керівників гуртків (за тарифікацією).

Тривалість відпустки бібліотечних працівників

Стосовно тривалості відпустки, відповідно до закону України «Про відпустки», працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю не менше як 24 календарні дні за відпрацьований календарний рік.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність, самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу працівникам з ненормованим робочим днем відповідно до п. 2 ст. 8 закону «Про відпустки» може надаватися щорічна додаткова відпустка тривалістю до семи календарних днів. Причому конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад чи трудовим договором з урахуванням фактичного завантаження й кола покладених на працівника обов'язків, залежно від часу зайнятості працівника на роботах з ненормованим видом праці.

Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади за узгодженням з відповідними профспілками надано право затверджувати орієнтовний перелік робіт, професій, посад працівників з ненормованим робочим днем.


Про оплату праці та режим роботи закладів і установ освіти працівників закладів під час карантину чи вимушеного простою

 Зазвичай карантин вводять як надзвичайну вимушену міру, щоб роз’єднати дітей, якщо 50 і більше відсотків їх колективу захворіли. Але все залежить від ситуації – іноді цього показника не чекають.

У ст.29 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» зазначено, що карантин встановлюється та скасовується Кабміном за поданням головного Державного санітарного лікаря України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення,  встановлюються  тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробництва та іншої діяльності.

         Коли в школі чи садочку вводиться карантин, вчителі та вихователі зазвичай залишаються на роботі. У зв’язку з цим керівники дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів іноді намагаються відправити педагогічних працівників у відпустку. Але Міносвіти ще у листі від  02.11.2009 р. №1\9-758 «Про організацію роботи навчальних закладів у період поширення епідемії грипу» дало вказівку не допускати випадків примусового відправлення працівників усіх типів навчальних закладів у відпустку, а планову відпустку надавати тільки  за їхнім бажанням. Така відпустка надається тільки за бажанням працівника. Вона може надаватися за сімейними обставинами та з інших причин на строк, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, але не більше ніж передбачено ст.ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР. Тобто роботодавець не має права відправити працівника в таку відпустку в односторонньому порядку. Отже, на час призупинення робіт у зв’язку з простоєм оформлення відпустки без збереження заробітної плати є неправомірним. Власник у такому випадку несе відповідальність за порушення законодавства про працю.

         Що стосується оплати праці вчителів і вихователів, ЦК Профспілки працівників  освіти і  науки України спільно з Міносвіти в листах 1/9-757, 02-8/437 від 02.11.2009 р. запропонували час карантину вважати простоєм, який згідно зі ст. 34 КЗпП України кваліфікується як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Простій може виникнути з таких причин: з вини установи, організації – за відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи; з вини працівника в результаті його самовільної відсутності на робочому місці; в результаті виникнення незворотної сили (надзвичайні обставини, такі як землетрус, шторм, повінь та ін.). Карантин – це якраз останній випадок, коли простій виникає через обставини непереборної сили. Він вважається вимушеним для працівника і оплачується в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки, встановленого працівникові розряду (окладу) відповідно до ст. 113 КЗпП України.

          Однак, факт введення в школі та дитячому садку простою у зв’язку з карантином можна оскаржити. Як відомо, тривалість робочого часу педагогічних працівників, які ведуть викладацьку роботу, не повинна змінюватись в період осінніх, зимових, весняних та літніх канікул, встановлених для учнів або вихованців. А режим робочого часу працівників навчальних закладів в період скасування навчальних занять за санітарно-епідеміологічних, кліматичних та інших підстав визначається аналогічно порядку, встановленому в період канікул.

Педагогічним працівникам за час роботи в період канікул учнів оплата проводиться з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, що передувала початку канікул. Але, як відомо, не всі вчителі працюють на одну ставку. Тому не варто забувати, що місячна заробітна плата педагогічних працівників визначається шляхом множення ставки заробітної плати на їх фактичне навантаження на тиждень і ділення отриманого на встановлену норму годин на тиждень.

У період канікул вчителі здійснюють педагогічну, методичну, а також організаційну роботу в межах встановленого обсягу навчального навантаження, визначеного до початку канікул. Мало того, у ці дні педагогічні працівники зазвичай прямо виконують  вимоги чиновників від охорони здоров’я, якщо такі є. Наприклад, у 2009 році Міносвіти в листі 1/9-758 зобов’язав всі навчально-виховні установи створити належні і безпечні умови для проживання дітей, учнівської та студентської молоді у гуртожитках, забезпечити щоденне чергування викладачів, вихователів, суворе дотримання в місцях проживання необхідних санітарно-гігієнічних норм, проведення додаткових протиепідемічних заходів і, в разі необхідності, надання невідкладної медичної допомоги. Наприклад, вчителі під час карантину шили марлеві пов’язки для учнів.

        У пункті 5.2 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та Центральним комітетом Профспілки працівників освіти і науки на 2016-2020 роки прописано : 

Періоди, впродовж яких у навчальних закладах не здійснюється навчальний процес (освітня діяльність) у зв'язку із санітарно-епідеміологічними, кліматичними чи іншими, незалежними від працівників обставинами, є робочим часом педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників. У зазначений час працівники залучаються до навчально-виховної, організаційно-методичної, організаційно-педагогічної, наукової робіт відповідно до наказу керівника закладу в порядку, передбаченому колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Пунктом 8.3.3. Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та Центральним комітетом Профспілки працівників освіти і науки на 2016-2020 роки рекомендовано закладам  освіти і науки забезпечити  оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних, не з їх вини в розмірі середньої заробітної плати, але не менше тарифної ставки (посадового окладу);
Питання організації роботи додатково висвітлено в роз’ясненні, що додаємо.

 МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Цей день в історії

Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz