Верховний суд України сформував правову позицію щодо правомірності звільнення працівника у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці.

У цивільній справі № 6-3048цс15 за позовом працівника про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Судова палата у цивільних справах ВСУ роз’яснила порядок застосування трудового законодавства у випадках скорочення чисельності або штату.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.

Разом з тим, звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов’язок роботодавця працевлаштувати працівника.

Роботодавець вважається таким, що належно виконав вимоги трудового законодавства щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.