То була дивовижна зоря.

На убогу і світом забуту,

Щоб її до життя повернути,

Бог послав Кобзаря.

Є дні, що минають і непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає,що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедрее сонце.  Україна у долі своїй має такий день – 9 березня, день який явив світові Шевченка – великого сина великого народу.

Щорічно, на початку березня, у Кислицькій школі вшановують пам'ять генія українського народу, Великого Кобзаря – Т.Г.Шевченка.

У фойє школи з нагоди відзначення 203-ї річниці з дня народження Кобзаря було організовано фотовиставку «Пам’ятники Великому Кобзарю в Україні та за її межами».

10 березня на лінійці «Вогонь, запалений Тарасом, у нашім серці не погас» учні школи ще раз долучилися до безсмертного поетичного слова Шевченка, до неперевершених Кобзаревих мистецьких полотен, до милозвучних пісень, створених за поезіями великого генія.

Протягом тижня у школі пройшли літературні вікторини та ігри за творчістю Т.Г.Шевченка, конкурси читців та малюнків за творами Кобзаря.

Через роки, через віки
Читаємо Шевченків «Заповіт».
Соборно жито засіваймо,
Соборно правду пожинаймо,
Соборно волю бережімо,
Соборно славу вознесімо.
Соборно чужого научаймось,
Соборно й свого не цураймось,
Соборно думу засіваймо,
Соборно Бога в серці маймо.