Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання з працівником трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профкому, профспілкового представника – далі - профкому) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, у випадках:

         -    змін в організації виробництва і праці, у тому числі реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (ч. 1 ст. 40 КЗпП);

         - виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній їм роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (ч.2 ст. 40 КЗпП);

         -   систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (ч. 3 ст. 40 КЗпП);

       -   прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (ч.4 ст. 40 КЗпП);

       -   нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (ч. 5 ст. 40 КЗпП);

       - появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (ч. 7 ст. 40 КЗпП);

       - винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

       - вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

       Подання роботодавця до профкому про надання згоди на звільнення працівника з вищевикладених підстав має бути обґрунтованим, викладеним у письмовій формі та підписане особою, що має право на прийняття та звільнення працівників.  

       Відповідно до частин третьої та четвертої статті 43 КЗпП України подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником має бути розглянуто профкомом у п’ятнадцятиденний термін у присутності працівника, на якого воно винесене. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою або за участі його представника чи адвоката, уповноваженого на таку участь.

       Документом, що дає право на участь у засіданні профкому довіреній особі, може бути нотаріально посвідчена довіреність або довіреність, завірена підписом начальником відділу кадрів та засвідчена круглою печаткою підприємства .

       У разі нез’явлення працівника або його представника на засідання профкому розгляд заяви відкладається до наступного засідання в межах зазначеного терміну. При повторному нез’явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

       Отже, отримавши подання від роботодавця, голова профкому в межах 15-ти денного терміну планує засідання профкому з означеного питання, на яке в письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) запрошує працівника з тим, щоб вислухати його особисті доводи та переконатися, чи адміністрацією підприємства дотримані норми трудового законодавства та чи на законних підставах проводиться звільнення працівника.

         Рішення профкому про надання (чи відмову у наданні) згоди на звільнення має прийматися за умови, що у його засіданні бере участь не менше двох третин його складу.

         У практиці зустрічалися випадки, коли профком не розглядав подання на звільнення, а за згоду профкому роботодавець визнає візування головою профкому наказу про звільнення працівника. В цьому разі підпис голови профкому не є наданням згоди в розумінні статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

         Про прийняте рішення профком повідомляє роботодавця у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У випадку, коли профком відмовляє у наданні згоди на звільнення, таке рішення має бути обґрунтованим, із зазначенням причин та підстав, з яких відмовлено роботодавцю, в противному разі роботодавець має право звільнити працівника без згоди профкому. У разі пропуску цього терміну вважається, що профком дав згоду на розірвання трудового договору.