Визначення понять, що є роботою за сумісництвом, суміщенням, збільшенням обсягів виконуваної роботи, виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи та роботою, яка не вважається сумісництвом, приведено в Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. № 43, постанові Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)», Інструкції Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 року N 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 14.05.1982 р. № 53-ВЛ . Положення нормативних документів колишнього СРСР нині діють на підставі постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР». Цією постановою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Це означає, що:

1)     працівник не може виконувати в один і той же час роботу як за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом, тобто час роботи за основним місцем та час роботи за сумісництвом не повинен співпадати;

2)     працівник може працювати за сумісництвом як в установі, організації, де він прийнятий за основним місцем, так і в іншому закладі.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 245). Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.

Керівникам державних установ та закладів освіти, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ та закладів (відділів, лабораторій, секторів, частин тощо) та їхнім заступникам не дозволяється працювати за сумісництвом за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.

Запис до трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи і виділяється окремим рядком.

Відповідно до ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства. Це означає, щосумісник, який працює на тому самому чи іншому підприємстві, має право на отримання компенсації за невикористану відпустку так само, як і основний працівник. Тобто, якщо працівника, прийнятого на роботу за сумісництвом звільняють, наприклад у зв’язку з закінченням строкового трудового договору, при звільненні йому має бути виплачена компенсація за невикористану відпустку.

Щорічна відпустка за сумісництвомнадається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, у тому числі й до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві. Щорічна основна відпустка надається суміснику повної тривалості, тобто не може бути меншою 24 календарних днів за відпрацьований рік.

Якщо тривалість відпустки за місцем роботи за сумісництвом менша, ніж за основним місцем роботи, сумісникам, за їх бажанням, в обов’язковому порядку повинна надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (ст.25 Закону України «Про відпустки»). Для цього сумісник має подати за місцем роботи за сумісництвом заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати.

Щодо надання працівникам, які працюють за сумісництвом, відпустки за ненормований робочий день Міністерство праці і соціальної політики України у листі від 03.09.2009 року № 246/13/116-09 роз’яснило, що ненормований робочий день для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, не застосовується.

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються як за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом.

Суміщення професій чи посад - це виконання працівником поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією чи посадою на тому самому підприємстві, в установі, організації протягом установленої законодавством тривалості робочого дня.

Збільшення обсягу виконуваних робіт - це виконання працівником поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за тією ж професією чи посадою на тому самому підприємстві, в установі, організації протягом установленої законодавством тривалості робочого дня.

Перелік робіт, які не є сумісництвом затверджений в додатку до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій від 28.06.93 р. N 43.

Серед робіт, які не вважаються сумісництвом, для працівників освіти найбільш поширеними є:

• педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік;
• керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах, що здійснюється науковцями та висококваліфікованими спеціалістами, які не перебувають у штаті цих установ та навчальних закладів, з оплатою їхньої праці в розрахунку 50 годин на рік за кожного аспіранта;
• завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік;
• робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників з короткострокового навчання кадрів на підприємствах і в організаціях.
• робота без зайняття штатної посади в тому самому навчальному закладів, в установі;
  виконання учителями загальноосвітніх навчальних закладів, викладачами професійно-технічних та вищих навчальних закладів обов'язків із завідування кабінетами, лабораторіями, відділеннями;
• педагогічна робота керівних та інших працівників навчальних закладів;
• керівництво предметними та цикловими комісіями, виробничим навчанням та практикою учнів і студентів;
• робота учителів загальноосвітніх навчальних закладів, викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів, а також прирівняних по оплаті праці до учителів та викладачів інших працівників у тому самому навчальному закладі понад установлену норму навчального навантаження;
• педагогічна робота та керівництво гуртками в дошкільних, позашкільних та інших навчальних закладах;
• робота концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів з підготовки працівників мистецтв та музичних відділень (факультетів) інших вищих навчальних закладів.
• виконання обов'язків, за які установлена доплата до посадового окладу (ставки заробітної плати ) у відсотках або в гривнях;
• інша робота, яка виконується у випадках, коли за основною роботою працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний посадовий оклад (ставку заробітної плати), якщо оплата його праці по основній та іншій роботах не перевищує повного посадового окладу (ставки заробітної плати) за основним місцем роботи.

Керівні працівники загальноосвітніх, позашкільних, дошкільних навчальних закладів, педагогічних коледжів та училищ, інших навчальних закладів, де оплата праці педагогічних працівників здійснюється виходячи із тижневого навантаження, можуть вести викладацьку роботу чи заняття з гуртками в тому самому навчальному закладі, але не більше 9 годин на тиждень.

Керівні працівники професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації (крім педагогічних) можуть вести викладацьку роботу чи заняття з гуртками в тому самому навчальному закладі не більше 360 годин на рік. Це обмеження стосується лише тих працівників, хто за основною посадою отримує повний посадовий оклад (ставку).

Завідувачі дошкільними навчальними закладами можуть виконувати роботу вихователів у цьому ж закладі в обсязі не більше 18 годин на тиждень. Попри те, що норма годин на ставку для вихователів дошкільних навчальних закладів загального типу зменшилась з 36 до 30 годин на тиждень, обмеження на на обсяг виховательської роботи для завідуючих дошкільними навчальними закладами не змінився, й до цього часу не повинен перевищувати 18 годин впродовж тижня.

Інші працівники навчальних закладів можуть вести викладацьку роботу або заняття з гуртківцями у тому самому навчальному закладі, але в середньому не більше 2 годин на день (12 годин на тиждень, 480 годин на рік), якщо вони за основною роботою отримують повний посадовий оклад (ставку).

У випадках, коли із заступниками керівників навчальних закладів укладено трудовий договір на виконання роботи на 0,5 ставки, їм дозволяється вести викладацьку роботу в середньому:

не більше 3 годин на день або 18 годин на тиждень - в загальноосвітніх, позашкільних, дошкільних навчальних закладах, педагогічних коледжах та училищах, інших навчальних закладах, де оплата праці педагогічних працівників здійснюється виходячи із обсягу тижневого навантаження;

не більше 720 годин на рік – в професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації (крім педагогічних).

Зазначеним вище працівникам за виконання такої викладацької роботи проводиться оплата понад основний посадовий оклад (ставку) у порядку, передбаченому відповідно для учителів, викладачів, керівників гуртків, тобто за тарифікацією.

Крім того, за години викладацької роботи чи занять з гуртками, виконані, як виняток, у зв'язку з виробничою необхідністю понад зазначену вище норму, провадиться погодинна оплата за фактичну кількість годин, але не більше 240 годин на рік, яка, як зазначалося вище, також не вважається сумісництвом.

При цьому варто пам’ятати, що відповідно до пункту 63 зазначеної Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102, навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками, до яких належать і музичні керівники дошкільних навчальних закладів, розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі. При цьому обсяг навчальної та іншої педагогічної роботи, яку може виконувати педагогічний працівник за основним місцем роботи, граничними розмірами не обмежується.